Опять промозглая пора
Печалью входит в душу
И снова с раннего утра
Дождём стучит в окно;
Деревья голые стоят,
А листья мокнут в лужах –
Таким бывает листопад
С ненастьем заодно.
Печаль – мучение для душ,
По сути – наказанье
Для тех, кто волею не дюж
И духом не силён;
Несёт она кому-то боль,
Кому – заболеванья,
Кому-то сыплет в раны соль,
И жизнь уже – как стон …
Но, если честно говорить,
Печаль – не от погоды!
Тут нужно сердце обновить,
Очистив от греха!..
И вот тогда-то и вовек,
В любое время года
Скорбеть не будет человек, –
Печаль без зла – глуха!
А потому, давно ищу
В природе утешенья, –
Когда в унынии грущу
Иль вынужден страдать;
Стремлюсь всей сутью слиться с ней
В тиши уединенья
Под шелест трав и тополей
В надежде лучше стать.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
